їбанута країна

ми живемо в їбанутій країні, де накази видаються тоннами і ніхто їх виконувати не збирається
навіть найбільш пропіарені
сцуки
сволочі

як же мене все це замахало! 
перший день після відпустки - і така лажа!



остання ніч в гуртожитку

подумати - що там тих нещасних три роки? 
але  ж це аж ТРИ роки мого життя!

а фоток чомусь взагалі мало-мало. раз два і абчолся

але невеличкий екскурс влаштую

Фотка дорога тим, що зроблена на першому моєму році проживання в гурто. Це раз. А два  -  з неї почалась дуже цікава й романтична лав сторі. Мммм...


А це з мобілки фоткано, тому якість така хєрова. Хлопці залізли через кватирку, щоб розбудити мене зранку на пару :)  Чогось проснувся весь блок, але то вже інша історія :))))



Ух, шаленішої кімнати я ще не бачила :) Точніше мешканців!


Одне з моїх ДН в гурто. Єдина фотка, що пройшла цензуру. Ех, п`яні дівки - це зло...

А це ми з подружкою приїхали з-за кордону, а з Чернігова сестричка привезла кальян. Ніхіло відмітили приїзд...


А це фотки з подорожі Європою у мене над ліжком


Це ще один ДН. 1 квітня. Вже близько 12 ночі. Вроді би холодно надворі. В порядкє первоапрєльской глупасті пан [info]ecilop чуть лі не зразу після душу вирішив прогулятись за вином :)


Отакак коротка фото-сторі і така велика пічаль на душі...
Але нічо, там, десь в іншому місці, буде ще краще!






друзья говорили, что я  сильная
нет, я ломаюсь от малейших колебаний :(        
хотя... можно ли назвать колебаниями состояние, когда почва в очередной раз уходит из-под ног?



Разбор полетов

По-моєму, я дуже давно вже так не відривалась. Такий мощний загул вийшов, та ще й з «паслєдствіямі». Ууууууууууууууух!

 

Але аба всьом па парядку.

Так от, конвокація. Я була щаслива вже від того неймовірного фuckту, що око вирішило не боліти, не сльозитись, не червоніти й не розпухати. Сфоткалась із легендою Брюхом! Обожнюю його як оратора!)

Ну і почуття, під знаком якого проходила конвокація – вселенська печаль. Щоб не плакати, споживала алкогольні напої, фоткалась, посміхалась, витворяла всякі нелогічні штуки… Усе-таки, Могилянка для мене, на відміну від школи, стала другим домом.

 

Далі були п’янки і все, що з того логічно випливає, то бішЬ послєдствія: офігєваніє сестри від моїх п’яних возможностєй і стєпєні нєадекватнасті (а мені якраз добре було, чесно); п’яні дзвінки колишнім тож були (треба в телефон ставити алкоголь-тестер і автоматичне блокування вихідних дзвінків на помічені номери :)); п’яні загравання до однокурсника були – наступного дня в аську він написав, що хотів би зі мною зустрічатися. Капєц. Ніколи до такого серйозно не ставилась, і переважно на віртуальні такі признання ображаюсь, навіть якщо робити знижку на сором’язливість хлопця. А він, по ходу, то всьо серйозно писав. Ойшодєлать!

 

А потім ми поїхали у Львів відриватись. Ех, шо тут можна написать, окрім того, що емоції зашкалюють? Я востаннє так круто відривалась тільки на концерті ДримбиДаДзиги. А тут… Ууууууууууууууууу…… Сплін, ВВ і Гоголь на закуску – це був повний розрив. Футболку після того викручувати можна було :) Ще на концерті виловила Фагота з ТНМК, сфоткалась. А наступного дня в «Криївці» теж на нього натрапила. Задовбала, короче, конкретно.

 

Ну і у Львові тусили класно – умови сприяли. І квартиру хорошу зняли (із гарячою водою!! І з повним алконапоїв холодильником, і з сусідською кицькою, яка зранку клянчила ковбасу ,а отримала тільки сосиски, і з ранковим шансоном від сусідів), і культурна програма не підкачала, і нові друзі виявились просто неймовірними.

Єдине, що тут поганого – паслєдствія. Печінка і шлунок мстяться.

 

І вроді ще щось хотіла написати, але вже не можу :)

До наступних зустрічей )

.