|
Архив внутренней доски объявлений Приятного вам чтения! Секонд хенд екатеринбург Сегодня и всегда в нашем зоопарке: Внутри поселилось какое-то отвратительное существо, оно орет, рычит и рвется наружу. У него огромные когти, такие же как и зубы, и оно изорвало всю душу и сердце на малюсенькие клочки.... Я не знаю, кто оно.... не знаю, как оно называется.... Мне больно, я измучена и истекаю кровью. Я из последних сил пытаюсь прогнать его....хочу, чтобы оно ушло и оставило меня в покое.... а оно не уходит.... иногда засыпает, но просыпается от малейшего моего успокоения...... А еще с сегодняшнего дня я никуда не хожу и не езжу, если у меня нет на это достаточной суммы денег. Можно относиться к этому как угодно, можно обижаться, не понимать... мне все равно. Похоже, что я действительно не нужна. Не нужна. В її голові завжди грала музика, ні, зовсім не з плеєра. Вона бралась звідкілясь, причому завжди shuffle з різних стилів, мов. Безглузді фрази, вирвані з контексту набували нового змісту, перевертаючи світ навколо насичуючись голосами навкруги. Люди її не помічали, бо в кожного свої проблеми, всім байдуже. Від цього хочеться кричати голосно, на весь автобус, що Вони бовдури і смішно від того, як Вони намагаються здаватись вагомішими, більшими, поважнішими, ніж є насправді. Їй щастило на самозакоханих хлопчаків та чоловіків, які слину з рота пускали та розповідали про себе купу непотрібних фактів замість того, щоб пригорнути її до себе і помовчати. Адже момент, гарний момент, який існує тільки в цю мить, його не можно руйнувати словами, вони нічого не варті. Вони не помічали цю мить і далі варнякали про кіно, маму, яке люблять взуття, як важко знайти роботу, як нікто не цінить геніїв, нічого серйозного не може й бути адже Вони ще не стали на ноги.... бла...бла...бла....Вона мрійливо посміхалася і дивувалась чомусь такому відомому тільки їй. Вони не розуміли, що вона посміхається зовсім не до Них, і їхня розповідь набувала все більшого розмаху, детальнішого опису які ж Вони чудові, їх тішило, що їх слухають і задивляються в рота. Ан зась... А потім, а потім Вона зникала, зникала невідомо куди, не в НІКУДИ, просто Вони не знали куди зникає Вона. Вона губилась серед натовпу, у самий піковий момент розповіді, Вони стояли і дивились розгубленно на всі боки. Їй подобалось ставити їх у незручне становище, своїми діями Вона хотіла змусити їх нарешті озирнутись навкруги і побачити ще щось окрім Них самих. Оцінити цю мить, коли раптово опиняєшься на самоті, один серед невизначеності, коли нікого нема з тих, хто захоче слухати. Не треба казати, що Вона гралася з Ними, Вони просто не могли зрозуміти її, а головне - не хотіли і навіть не намагалися. А потім Вони шукали її, розпитували знайомих, шукали в мережі, але для них Вона зникла назавжди. А Вони все питали: "Чи не бачили Ви бува тут дивну дічинку? Вона любить посміхатися нідо кого....." Без натяків, напівпрозоро Бігцем, дві приступки вперед. Завіси-щелепи. Комора. На всіх один парад планет. Кохання похапцем. На швидкість. Хто перший був, того люби. Хто прийшов першим просто звідкись... Без анотацій. Так... З юрби. Невпинне хляпання дверима, від хатніх зустрічей до сліз.... в кутку лампадка мляво блима Маршрут відомий Знову! Біс! Дві сумовиті таємниці Під спільним дахом: хіть і ляк Шанс - знеособлений та ниций Посеред петощів закляк. Сидіти посидцем без права покарбувати сікачем дві долі, спаяні наславу липким брунатним сургучем... Без натяків, напівпрозоро чимдуж вмирати на дурняк.... А потім підійматись в морок І..... Ти пам"ятаєш мене? ...Так. (с) Гнат Дарнишин В связи с приближающимся "дефиле на Неве"... МОДНАЯ РОССИЯ список наших модельеров, и не только. С явками и паролями.Эх... жаль, на мероприятие попасть практически нереально. Я б сходила. А покупать шмотку в бутике ради того, чтоб попасть на шоу - увольте! хотя... |